(ГОСТ)

(ГОСТ)

Учебник для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2001. – 287 с.

В учебнике рассматриваются возникновение и эволюция журналистики как социального института и рода деятельности, ее статус в современном обществе, профессиональные характеристики журналиста, вопросы гласности и свободы прессы, система СМИ, практика их функционирования и ее эффективность.
Книга предназначена для студентов, обучающихся по специальностям «Журналистика» и «Связи с общественностью».

272 стр. Публичные выступления для многих сродни кошмарному сну. Тем не менее, большинству из нас регулярно приходится произносить речи перед той или иной аудиторией. Мы добиваемся благорасположения слушателей, стараемся понравиться, побуждаем сделать то, что нам нужно: согласиться с нашим мнением, принять нужное решение… Удачное выступление может изменить судьбу отдельного проекта или ход истории, но кроме этого оно должно доставлять удовольствие и аудитории, и самому оратору.
Радислав Гандапас, именитый российский бизнес-тренер, делится секретами обольщения публики. Читатель научится управлять вниманием слушателей, подавлять собственное волнение, грамотно структурировать выступление и держать зрительный контакт. Книга настоятельно рекомендуется тем, кто реализует себя в сферах, связанных с частыми выступлениями, и, несомненно, будет полезна каждому, кто хотел бы перестать бояться говорить на публике и начать наслаждаться этим процессом.

503 стр. Освещаются основы национальной страховой системы. Дается характеристика особенностей государственного регулирования и надзора за страховой деятельностью. Изложены концепции и этапы развития страхового маркетинга, охарактеризованы особенности маркетинговой среды страховой организации и новые направления страхового маркетинга и их эффективность. Показано влияние бюджетирования на маркетинговое планирование, а также особенности текущего и тактического планирования в страховой организации.
Для студентов, обучающихся по специальности «Финансы и кредит», а также аспирантов, преподавателей и специалистов, желающих повысить свою квалификацию в страховом бизнесе.

Тематика: Кримiнальне правоВступ………………………………………………………………………………2
Розділ1 Поняття кримінально-правового покарання,його мета та види……………………………..…………………………………………………3
1.1 Поняття кримінально-правового покарання……………………………3
1.2 Мета кримінально-правового покарання……………………………….9
1.3 Види кримінально-правового покарання………………………………16
Розділ 2 Позбавлення волі,як вид кримінально-правового покарання………19
2.1 Позбавлення волі на певний строк………………………………………….19
2.2 Довічне позбавлення волі……………………………………………………23
Висновки…………………………………………………………………………27
Список використаних джерел………………………………………………….29

Тематика: Земельне правоЗаставу, як спосіб забезпечення виконання зобов"язань, в тому чи іншому вигляді, знало право багатьох народів. Укладаючи додаткову, акцесорну, угоду кредитор страхував себе на випадок невиконання боржником взятих на себе зобов"язань. Ця угода діяла лише за умови невиконання боржником основного зобов"язання. Головним чином застава застосовувалась як додаткова угода при позичці.
В Римі заставне право стало одним з важливих інститутів приватного права, а застава як спосіб запезпечення різноманітних зобов"язань набула широкого розповсюдження. Римські юристи вважали заставу разом з сервітутами, суперфіцієм одним з видів прав на чужі речі, тому заставне право було частиною речового права.
Застава існує там, де в ній є нагальна, обумовлена дійсними реаліями життя потреба, де існують реальні відносини власності, розвинутий товарообіг, обіг нерухомого майна. В суспільстві, де домінує державна власність, визнається для громадян лише особиста трудова власність, говорити про заставу, а тим більше нерухомості, не доводиться. В такому суспільстві використання застави є звуженим, і по суті вона є лише згадкою про іншого роду економічні відносини.
Застава, як форма забезпечення має ряд особливостей, що надають їй певних переваг перед іншими формами забезпечення.
Однією з особливостей застави, в порівнянні з іншими формами забезпечення зобов’язань, є поєднання правового і речового характеру, з врахуванням якого при заставі майна забезпечується його збереження до моменту виконання зобов’язання боржником. При цьому це є значною перевагою – вартість цього майна, в більшості випадків, не зменшується, а повертається пропорційно рівню інфляції. Крім того, застава особливо цінного та висококваліфікованого майна, особливо для боржника, стимулює останнього до прийняття всіх можливих заходів по погашенню кредиторської заборгованості без використання застави.
Ще однією суттєвою особливістю і перевагою застави є найбільш характерна властивість саме права власності – це право слідування. Це значить, що право власності на майно з боку кредитора наче “слідує” за майном, тобто, де б чи в чиїй власності не знаходився предмет застави, він буде предметом відносин застави до моменту припинення зобов’язання – в даному випадку кредитної угоди.

Тематика: РелiгiєзнавствоХристиянська Біблія складається з двох частин: Старого Завіту і Нового Завіту. Книги Старого Завіту писалися протягом більш як тисячі літ до Різдва Христового давньоєврейською мовою, книги Нового Завіту написані грецькою мовою в І столітті після Різдва Христового.
У Старому Завіті є книги канонічні і неканонічні. Основна різниця між ними в тому, що книги канонічні більш давні, написані в XV–V століттях до Різдва Христового, а книги неканонічні, тобто які не ввійшли до канону, до зібрання священних книг, написані пізніше, у IV–І століттях до Різдва Христового. Старозавітний канон створювався поступово. Першим збирачем священних книг воєдино вважають Ездру (V ст. до Р. X.). У III ст. до Р. X. – І ст. після Р. X. старозавітний канон набув того вигляду, який існує в сучасній єврейській, так званій масоретській, Біблії (вона містить лише Старий Завіт; масорети, хранителі передання, закінчили роботу над нею у VIII ст. після Р. X.). У ній 39 книг, які розділені на три відділи: закон, пророки, і писання (цими словами в давнину називали Старий Завіт, — див. Мф 7, 12; Лк 24, 44). Закон (по-єврейськи тора) містить П'ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левит, Числа і Второзаконня. Пророки, (небийм) поділяються на перших, або старших, до яких належать книги Ісуса Навина, Суддів, дві книги Самуїла (у нашій Біблії це 1 і 2 Царств) і дві книги Царів (наші 3 і 4 Царств; у християнській Церкві книги старших пророків, а також Руфі, Есфирі, Ездри, Неємії і Паралипоменон заведено вважати історичними книгами), і на останніх, або молодших, які у свою чергу поділяються на великих пророків і малих. Книги трьох великих пророків: Ісаї, Єремії, Єзекиїля; дванадцяти малих: Осії, Іоїля, Амоса, Авдія, Іони, Михея, Наума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії і Малахії. Писання складають: Псалми, Притчі, Іов, Пісня Пісень, Руф, Плач Єремії, Екклезіаст, Есфир, Даниїл, Ездра, Неємія і Літописи (= 1 і 2 Паралипоменон).

Тематика: РелiгiєзнавствоІоан Богослов, Іоан Заведеїв (гебр. יוחנן- Йоханан) – апостол, християнський святий, проповідник, автор декількох творів Нового Заповіту.
Коли тільки Господь покликав його, Іоан відразу попрощався з батьком та рибальськими сітями, і разом з братом Яковом пішли за Христом. Від цієї пори аж до кінця Господнього земного служіння Св. Іоан ніколи не покидав Його. Разом з Петром та Яковом був він при воскресінню дочки Яїра, а також при Переображенню Господньому. Він схилив свою голову на груди Ісуса, коли вони возлежали за юдейським звичаєм навколо столу, коли Господь перед Своїм стражданням встановив Тайну Вечерю, через яку ми споживаємо з Трапези Господньої у Царстві, яке вже поміж нас і яке має ще прийти. Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, то Іоан ніколи не відходив від Нього, а стояв разом з Матір’ю Його і під Хрестом. У послушності до Господа він був як син для Пречистої, його двоюрідної сестри, і пильно служив і оберігав її аж до її Успіння. Після її Успіння він зі своїм учнем Прохором проповідували Євангелію в Малій Азії. Працював і жив переважно в м. Ефесі.
Натхнена проповідь і чуда Св. Іоана привели багатьох до Христа і потрясли язичництво до самого кореня. Повернувся із заслання, в Ефесі євангелист Іоан Богослов пише Соборні послання впродовж 97-98 р.р. На відміну від першого, в. автентичності якого практично ніхто й не сумнівалися, 2-ге і 3-тє послання аж до кінця IV ст. вважалися сумнівними, доки соборними визначеннями не були остаточно внесені до Новозавітного канону. Причину такого сумніву Церкви можна пояснити характером адресатів послань: якщо 1-ше від імені свідків і очевидців Христового подвигу (оскільки св. Іоан Богослов на час написання залишився останнім живим охоронцем апостольського передання) звернене до всіх християн, то 2-гг і 3-тє має конкретних адресатів, звернення до яких фігурують у творах. І все к завдяки апостольському походженню і загально-церковному значенню ці, по суті на перший погляд приватні листи, внесені до канонічних книг Біблії. А це і не випадково, адже питання боротьби з єретиками і тими, хто провадить антицерковну діяльність, служить головним предметом послань з додаванням заклику оберігати безперервність апостольського передання в Церкві і дотримуватися заповіді любові.